У неділю, 22 січня, Україна відзначає День Соборності України. Цього дня у 1918 р. проголошено IV Універсал Центральної Ради про незалежність України, а у 1919 р. Українська Директорія проголосила об'єднання українських земель в єдину Українську державу.
Носіями ідеї соборності вважаються діячі Кирило-Мефодіївського братства (до якого належав і Тарас Шевченко), «Руської трійці» на чолі з Маркіяном Шашкевичем, видатні українські вчені - Михайло Драгоманов, Іван Франко, Михайло Грушевський. Проте ідеологічно оформлена вона була вперше наприкінці XIX - початку XX століття в працях Юліана Бачинського і Миколи Міхновського.
Саме вони позначили об'єднання всіх етнічних українських земель в єдину державу як найважливіше стратегічне завдання. Це завдання пізніше знайшло свій розвиток у документах українських політичних партій - спочатку в Галичині, а потім і по всій Україні.
22 січня 1918 р. було проголошено Четвертий універсал першого українського уряду - Центральної Ради, в якому Україна оголошувалася самостійною державою - Українською Народною Республікою.
У Галичині цього ж року, але трохи пізніше, внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії виникла Західноукраїнська Народна Республіка з центром у Львові. Рівно через рік, 22 січня 1919 р., обидві республіки оголосили про своє злиття в єдину державу. Таким чином, уперше за, щонайменше, шістсот років було зроблено серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель в єдине ціле державне утворення. При цьому Західноукраїнська Народна Республіка, ввійшовши до складу УНР на федеративних правах, зберегла власну адміністрацію, уряд, парламент, армію, і навіть мала певну самостійність у віданні зовнішньої політики. Дипломатичні представництва ЗУНР існували в країнах колишньої Австро-Угорщини, а також у Німеччині і Ватикані.
Остаточна ратифікація Акту Соборності планувалася на засіданні Установчих зборів - першого українського парламенту, який так і не був скликаний. На той час УНР припинила своє існування. Уже через два тижні після проголошення Акту Соборності уряд України (Директорія) змушений був під натиском російської Червоної Армії залишити Київ, а трохи пізніше і територію України. Потенціал, закладений в Акті Соборності, так і не був до кінця реалізований.
Цьому перешкодила низка обставин як внутрішніх, так і зовнішніх. Позначилися істотні відмінності історичного, правового, соціально-політичного, культурно-побутового, релігійного характеру, що виникли внаслідок роз'єднання Сходу і Заходу України. Об'єднання України так і не змогло примирити між собою різні політичні партії, відносини між якими часто набували характеру відкритої ворожнечі. Крім того, незалежна українська держава випробовувала тиск не тільки з боку агресивних сусідів (Радянська Росія, Польща, Румунія), а й країн Антанти, які на свій лад перекроювали карту Європи, незважаючи на Україну.
З тих пір минуло майже сто років, але ідея соборності і сьогодні залишається актуальною. Про те, що значить сьогодні для нашої країни День Соборності, ForUm запитав у експертів:
